Тут пишемо вірші, які нас зачепили, заставили задуматись, наштовхнули на щось... І просто ті що любим без причини...

Сонце зайде за обрій,
Вечір постукає в двері
Місяць дістане із торби
Зорі й розсипле по небі.

Вітер хмару колише,
Спокій не спить на долоні,
Дощ свої сльози залишив
На сонному підвіконні.

Ніч ковдрою ляже,
Вкриє стомлену землю,
Свою казку розкаже
І попрощається чемно...

Сонце вийде з-за краю,
Визирне ранок з-за горбу,
Місяць зірки позбирає
І заховає у торбу...

Я на рідній мові друзям щастя зичу.
Хай добро хлібину кожному несе.
У гостинну хату щиро всіх покличу -
I вони, я певний, зрозуміють все.
I вони, я певний, зрозуміють слово
Де матусі ласка, батькове тепло,
Де вкраїнське поле пахне барвінково,
Де вкраїнська пісня розправля крило.

Рідне слово моє - в нім озвуться віки
Рідне слово моє і крізь хмари сія
Словом вишию день - простелю рушники
А на тих рушниках Україна моя

Піднесу я в слові вічний жар калини,
Чебрецеві трави і вишневу віть.
Коли каже серце, то нема людини,
Що його не зможе серцем зрозуміть.
Материнське слово - пригощайтесь, друзі,
Як земля багате і швидке як птах.
Материнське слово засіватись мусить
Щоб воно не в'яло на живих вустах.

Українська душа

У добру годину, у світлу хвилину
Хорошої пісні звучить передзвін.
Господарю-батьку і ви, господине,
Приміте низький та сердешний уклін.

Хай пісня привітна до вас доліта
На щастя, на долю, на довгі літа.
Хай стіл не загубить гостинця-коржа
І сонечком світить українська душа.

Всміхнулася хата запрошенням щирим,
Мов соняхи, вікна її розцвіли.
Хай пахне у хаті любов'ю і миром,
І щастя рушник застеляє столи.

Господарю-батьку і ви, господине,
Хай доленька ваша рясніє щодня
Привітом родини і цвітом калини,

І всі ми - велика, єдина сім'я.

В.КРИЩЕНКО

Я люблю твої кроки
Оксана Пахльовська

Я люблю твої кроки у тихих садах,
Де троянди густі, мов туман біля вікон,
Молодесенький місяць і срібний наш дах
І неторканий смуток родинних реліквій.

Може це все приснилось комусь і колись,
Цих садів нереальних причаєний подих,
Ти забутий навіки, ти рідний до сліз,
Я люблю твої кроки у тиші по сходах.

Ці троянди чекають давно не тебе,
Хто там знає, що їм може й сто навіть років,
Я люблю твої кроки ніколи й ніде.
Я люблю твої кроки, люблю твої кроки.

Я люблю твої кроки нізвідки вночі
В тих садах, де немає ні саду, ні дому,
Але є ще ті сходи і є ті ключі,
Лиш дверей не відчинить ніхто і нікому...

Я усміхнусь тобі
Оксана Пахльовська

Я посміхнусь тобі крізь сльози - їдь!
Бо профіль вітру вранішнього строгий.
Твій корабель у гавані стоїть,
Готовий до дороги.

А берег знов пустельній і нічий.
А чорна буря розпустила крила.
Але я сонце вишила вночі
На цих вітрилах.

Ти, може, не повернешся назад,
Далекий голос так співає тужно!
Твоя любов - як дзвін старих балад -
Гірка і відчайдушна.

З твоїх стихій немає вороття.
Моря шумлять, і холодно на світі.
Таких, як ти, чекають все життя
Заради миті.

Весняний вітер зустрічей і втеч!
Покинеш дім. Любитимеш чужинку.
Ти з тих, котрі цілують спершу меч,
А потім - жінку...

Новий рік
Тарас Петриненко

Зрубана й прикрашена ялина,
Знов мене зненацька застає
Рік Новий, безгрішний мов дитина.
Рік Старий забрав усе своє.

Вже святкові свічі запалали,
Цілий світ немов одна рідня.
Чом же тінь незваної печалі
Новорічну ніч наздоганя?

Дзвони урочі
Полинуть до небес опівночі,
І ти мені поглянеш у очі
Я так за це багато віддам.
Знов чередою
Одна біда іде за другою,
Але якщо ти поруч зі мною,
Я не все на світі програв,
Не все ще програв.

Паморозь упала на волосся,
Наша втратам загубився лік,
Вип’ємо ж за те, що не збулося,
І уже не збудеться повік.

Проскакали в безвість дикі коні,
Молоді гарячії літа...
Скільки їх лишилось на припоні,
Скільки їх снігами заміта...

це вірш моєї донечки! Оцініть!

Інколи так хочеться кричати,
Що не можна сильно так кохати
Що з коханням просто ти поляжеш,
Мимоволі руки собі звяжеш
Очі зганьбленні прикуті до землі,
Неба ж не побачиш у пітьмі,
Руки такі ніжні і тендітні,
Очі такі щирі і привітні,
Хочу я кричать не хочу бачить,
Ой, здається зараз очі плачуть!

Дуже гарно! Я в її віці теж писала вірші...
А потім якось само собою залишила цю справу... Тоді хотілось говорити тільки про кохання всі вірші тільки про це і були в мене)